Bobby Womack - My Prescription

Він закріплює альбом у власній популярній історії, впроваджуючи поп- та рок-елементи для розширення свого звукового простору — віддаляючись від повторення попередньої моделі на кшталт Fly Me to the Moon (1968). Вибіркова енергійна початкова композиція «How I Miss You Baby», перший трек, що явно вказаний у офіційному списку пісень одразу задає поп-рок тон протиставляючи традиційним очікуванням соул-жанру 70‑х. Цей інтро-трек, який посідає позицію №1 у офіційній послідовності композицій і пульсує з енергією середнього темпу, визначає шлях наступних одинадцяти пісень без звернення до звичайної практики залучення гостів-виконавців на цей період. Сама структура фотографованої обкладинки від Герба Кравіца супроводжує цей вибір початку, щоб одразу в перші секунди створити звуковий контекст, де зарождаючийся рок впливає діалогуючи з типово чистою вокальністю Боббі Вомека.

Arkansas State Prison та Everyone's Gone To The Moon у центрі проекту Серце альбому б'ється навколо ключових треків, таких як Arkansas State Prison і Everyone's Gone To The Moon, які є наративними стовпами цієї компіляції з 31 хвилинаю та 47 секундами. Наявність треку Arkansas State Prison у центрі проекту свідчить про дорослий підхід до написання, де кожна інструментація розроблена спільно Womack, Spreen і Leech для створення узгодженого корпусу замість суми випадкових гостей, яких можна зустріти на наступних альбомах, таких як Communication (1971) або Understanding (1972). Баланс між нарративною щільністю цих великих треків та тонкою інтеграцією поп-засвітів дозволяє My Prescription піднятися на один рядок із Fly Me to the Moon, ставши стійким референсом серед найкращих альбомів Bobby Womack.

Завершальний, медитативний трек «Thank You» підсумовує серію з одинадцяти композицій відчуттям абсолютної інтимності, підтверджуючи глибокі корені в жанрі Southern Soul й одночасно розширюючи музичне коло, започатковане ще на перших хвилинах альбому. Ця м'яка перехідна частина до «Communication» (1971) закладає фундамент для десятиліття творчості, яке включало проєкти на кшталт «Facts of Life» (1973), а пізніше й «The Last Soul Man». Саме тут дуо аранжувальників Glen Spreen та Mike Leech вдалось разом із Bobby Womack створити самостійне творіння без звернення до минулих спільних проєктів між артистом і його типовими для певних періодів гостьми. Кожна написана фраза, кожний назва на фізичному або цифровому обкладинці суворо дотримується фактів: немає вигаданих дат чи посилань на фейкові featuring-співаків у жанрі, що притаманне чистоті авторського пісенного мистецтва.

Технічні дані

- Реліз: 0 лютого 1970 - Лейбл: Minit Records - Треки: 11 (31 хв 47 с) - Вступ / Завершення: «How I Miss You Baby» / «Thank You»